Жителі Врадіївки показали приклад боротьби з бандитським режимом. Чи здатні на таке у Миргороді?

13.07.2013 18:44

врадіївкаМільйони поглядів українців прикуті сьогодні до невеличкого райцентру Врадіївка, що в Миколаївській області, де понад тисячу його жителів штурмували місцевий райвідділ міліції: побили вікна, міліцейські машини, а горе-правоохоронці відстрілювалися, застосували проти людей сльозогінний газ і ховалися у підвальних приміщеннях на випадок прориву блокади. Розлючений натовп, аби добрався до міліціонерів, розтерзав би одного з них — капітана Дрижака, якого колеги хотіли “відмазати” від страшного злочину, мовляв, у нього алібі — чергував у райвідділі, коли вночі у лісосмузі за Врадіївкою вбивали і ґвалтували 29-річну місцеву жительку Ірину Крашкову.

До теми: Обережно міліція!

Але люди вже знали, що Дрижак — один з трьох, хто викрадав і ґвалтував Ірину. Вона одразу вказала на нього, коли в лікарняну палату до неї привели для впізнання чотирьох чоловіків. Впізнала і сказала, що він перший її і ґвалтував. Певно ж, через те, що старший за званням від іншого ґвалтівника — лейтенанта міліції Поліщука. Третім був таксист Рябіненко. На його авто 27 червня 2013 року у вечірній час ці троє зупинилися на одній з вулиць селища і силоміць запхнули в салон Ірину, яка поверталася додому з дискотеки. Сказали, мовби жартуючи, щоб не пручалася, мовляв, підвезуть додому. Вона відповіла, що дім її уже поряд, що сама дійде… Викрадачі повезли її далі, по дорозі били, в лісосмузі били і ґвалтували й залишили вночі “здихати”.
врадіївка

Але Ірина ожила. В чім мати народила, вранці дійшла до приміщення млина на околиці Врадіївки, де Світлана, працівниця млина, надала їй першу допомогу — помитися, прилягти, одягнула і викликала швидку допомогу. Уже журналістам Світлана розказала і показала ту стежку, по якій Ірина йшла, і місце у млина, де зливала їй на руки і тіло.

-Вся в крові була, — каже Світлана. — Ось, бачите, на підлозі змита водою кров ще помітна. Ірина сказала мені, що знущалися над нею троє, з них двоє — міліціонери, яких може впізнати. Швидка допомога приїхала швидко, а міліція аж в обід, взяли у мене пояснення.

До теми: В Миргороді знайшли вогнепальну зброю

 Але міліція, звісно, намагалася приховати злочин. Головний лікар районної лікарні, куди госпіталізували Ірину, вимагала у медперсоналу підмінити аналізи потерпілої. Але медики не піддалися. До речі, та заступниця лікаря — дружина високопосадового місцевого чиновника, а двоє ґвалтівників — офіцери міліції — також родаки високопосадовців: Поліщук є племінником прокурора Заводського району Миколаєва, Дрижак — хрещеник керівника обласного управління МВС Валентина Парсенюка.

Тільки розголос інформації через ЗМІ і масове повстання людей не дало можливості владі приховати страшний злочин. У Врадіївку ввели внутрішні війська, відрізали Інтернет та мобільний зв’язок. Хотіли, певно, встановлювати демократію по-регіональному…
врадіївка

Але тисячі врадіївців крок за кроком витискували “кришувальників” зі схованок і владних кабінетів. В результаті Поліщука та Рябіненка затримали, а Дрижака спочатку оголосили лише свідком злочину. Саме це й спонукало людей пікетувати райвідділ міліції і райдержадміністрацію. Та коли 2 липня Ірина впізнала Дрижака, його також ввели у кримінальну справу як підозрюваного. Суд має визначити йому засіб утримання.

Голова МВС України Віталій Захарченко змушений був відсторонити від посад начальника УМВС у Миколаївській області Валентина Парсенюка та керівника Врадіївського райвідділу міліції, які замовчали злочин, не повідомивши про нього навіть своєму вищому керівництву. Звільнено також прокурора Врадіївського району Миколаївської області Сергія Мочалка.

До теми: Майор МВД: украинские милиционеры садисты, насильники и алкоголики

Колишній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко виступає за звільнення всіх співробітників Врадіївського районного відділу міліції в Миколаївській області. Також він вважає, що нині рівень професіоналізму всіх співробітників Міністерства внутрішніх справ вкрай низький. Екс-міністр вважає, що в сучасних умовах у цій структурі залишилися або абсолютно пасивні низькокваліфіковані співробітники, або люди з психічними відхиленнями й схильністю до насильства. Луценко пропонує розпустити весь штат силових відомств і набрати нових співробітників, які пройшли б відбір на детекторі брехні. А ще екс-міністр говорить, що кримінальні провадження проти жителів Врадіївки, які штурмували вночі 1 липня райвідділ міліції, має бути закрито, бо громадяни діяли в рамках необхідної самооборони і їх агресія була спровокована правоохоронцями.

В Інтернеті можна знайти багато фактів насилля з боку міліції. Достатньо їх і на Полтавщині. Згадаймо справи про зґвалтування і вбивство трьох дівчат у Кобеляках, дівчину-сироту Віку Санжарівець, якій менти “шили” вбивство, виводячи з-під криміналу міліціонера, який (люди знають) причетний до вбивства художника С.Звенигородського. Згадаймо трьох невинних найнятих працівників кредитної спілки “Лубно”, яких прокурор Білоконь засадив на три роки в тюрму. Згадаймо фермера з Котельви, якого місцева суддя і її родич-адвокат грозилися посадити в тюрму, якщо не заплатить 10 тисяч гривень. Або заступник миргородського міськрайвідділу міліції, причетний до вбивства місцевого підприємця — його одразу відправили на пенсію, а гроші підприємця поділили між собою. Там же у Миргороді за напрацьованою міліцейською схемою у фермера відібрали 100 тонн соняшникового насіння. А сфальшована справа новосанжарськими слідчими і суддями щодо ДТП, в результаті якого громадський правозахисник Леонід Митько відсидів у застінках “міліцейського гестапо” понад 10 місяців?

До речі, цими днями Вищий спеціалізований суд України скасував постанови новосанжарського судді Киричка і полтавських апеляційних суддів, які намагалися вивести з-під криміналу одного з головних фігурантів у справі про вбивство Лілі Пухи, Наталії Вазерцевої і Ірини Рибалко — новосанжарського судмедексперта А.Полякова. Того самого, якого кобеляцькі міліціонери, убивши дівчат , попросили, щоб він написав — “потонули через перевертання човна”. Він, Поляков, що, бачив, як дівчата тонули? Але ж написав, як веліли йому високопосадові вбивці. Нещодавно черкаські судмедексперти, на прохання батьків дівчат , зробили правильний висновок: дівчата не були утоплені, бо в їх кістковому мозку не виявлено планктону. Але ж саме первинний фальшивий висновок А.Полякова став головною підставою подальшого фальшування цієї справи у Кобеляцькому суді, де суддя В.Голубенко й без цього старався догодити своїм “колегам-правоохоронцям”.

Отже, Поляков знову постане перед судом, адже постанова Вищого апеляційного суду не підлягає оскарженню.

Можливо, ця інформація наштовхне на праведні дії іншого новосанжарського суддю, колегу Киричка — Тетяну Стрельченко, яка нині розглядає кримінальну справу проти місцевого жителя 22-річного Владислава? Новосанжарський слідчий В.Головко при підтримці прокурора С.Дашівського намагалися схилити суд до задоволення їхнього обвинувального висновку і засудити хлопця за підпал поліклініки 17 березня 2012 року.

Не буду деталізувати, адже “Полтавська думка” висвітлює цей процес. Суддя Стрельченко, зрозумівши, що доказів у прокурора і слідчого про винуватість хлопця немає, 21 червня 2013 року повернула справу на повторне досудове слідство. Але винесена нею постанова вражає цинічністю, подальшим глумлінням над родиною Владислава — його мамою, дідусем, бабусею і ним самим. Суддя Стрельченко пропонує знайти у Нових Санжарах… родичів дівчини з Луганська, яка мовби штовхнула хлопця на страшний злочин. Слухайте, пані суддя: міліція і прокуратура не знайшли самої дівчини, а ви — про родичів! Ви ж самі чули, як і багато учасників судового процесу, що навіть зацікавлений, як і ви, прокурор С.Дашівський сказав, що мотиви злочину встановлені: зумисний підпал поліклініки. Тобто, її підпалили ті, хто ховав сліди своєї злочинної діяльності по виписці липових даних з амбулаторних карток для оформлення інвалідських та інших пільгових посвідчень. Результату досягнуто — 28 тисяч карток, майже всіх мешканців Новосанжарського району — згоріли! Лікарі повідомили мені, що мова йде про півтисячі липових інвалідів і чорнобильців. Кажуть, що і одна з місцевих суддів — також має інвалідське посвідчення, а отже і пільги на різні комунальні платежі, санаторне лікування тощо. А ще суддя Т .Стрельченко — мовби однокласниця головного лікаря центральної Новосанжарської лікарні Ольги Гирі. Сторона захисту Владислава подавала в суді клопотання про виклик Гирі в суд як свідка. Але суддя Стрельченко відмовила.

Відтак, суддя Стрельченко своєю постановою від 21 червня, по суті, залишила Владислава під підозрою, під кримінальною справою, пустила його по другому, чи третьому колу міліцейського слідства. Суддя Стрельченко й словом не обмовилася про ключове — замовний характер злочину, що з самого початку було очевидно всім. Отже, вона, як і слідчий Головко та прокурор Дашівський, відмовилася шукати замовників. А вони ж, певно, ті, хто видавав і отримував липові інвалідські посвідчення.

Більше того, суддя Стрельченко, ставши під час судового процесу очевидцем злочину, замовчала його. Мова йде про полтавського судексперта О. Смєтрова, який в суді зізнався, що не записав розмірів віконця, через яке, за версією слідства, підпалювач проліз у фітокіоск, щоб там підпалити папери. Кіоск одразу після пожежі розібрали — і ключовий речовий доказ зник. З поведінки Смєтрова в суді було зрозуміло, що розміри віконця він не записав у протокол огляду місця підпалу за чиєюсь вказівкою. Чиєю? Отже, Смєтров, як і його новосанжарський колега А.Поляков у справі про загибель кобеляцьких дівчат, вчинив злочин. І суддя Т .Стрельченко зобов’язана була ініціювати проти нього кримінальну справу. Як це цими днями зробив Вищий спеціалізований суд України щодо Полякова…

Отже, розгром райвідділу міліції у Врадіївці — це чиряк, який прорвало на тілі потоптаного народу, людської гідності. Цей чиряк визрівав і в Нових Санжарах, і в Кобеляках, і в Лубнах, і в Миргороді.

А міністр МВС В.Захарченко поспішив заявити, що “такі форми протесту, що сталися у Врадіївці — недопустимі”. Правда, 2 липня, звітуючи перед Верховною Радою, пан міністр визнав бездіяльність тамтешніх правоохоронців у розкритті злочину. Визнав, бо президент В.Янукович того ж дня оголосив, що бере розслідування цього злочину під особистий контроль.

Громадський правозахисник Олександр Сергієнко у своїй статті в інтернеті відповів міністру Захарченку: “А які форми — допустимі? Адже сама місцева міліція, суд і прокуратура наочно показали, що правосуддя, в сенсі справедливості, у районі — немає. Те, що суд відпустив — не заарештував — учасника гвалтування, котрий виявився родичем чи хрещеником міліцейського начальника, і стало сигналом — на штурм! Саме це стало єдиною можливою формою протесту проти насилля — не тільки над 29-річною жінкою, але й над тисячами чоловіків, жінок і дітей всієї Врадіївки. Потрібно відповідати силою!”

Зґвалтування у Врадіївці — лише частина злочину. А нічні суди, беззаконня та спроба виправдати негідників — ніяк не менший злочин! Такий висновок робить народний депутат О.Бригинець. Такий висновок ми можемо зробити і по діях правоохоронних органів у Нових Санжарах, Кобеляках, Лубнах, Миргороді…

Олександр КУЛИК

Поделиться в соц. сетях
0
Теги: