Велопохід Миргород – Мгар

14.07.2013 16:54

Не є секретом, що для працюючих людей  вихідні – це «золоті» дні, а літом тим більше. У нас, миргородців, вже стало звичкою зателефонувати друзям з полтавської молодіжки або «кроківцям» з с. Опішні й разом  на вихідних провести цікавий і щоразу новий спільний відпочинок.

До теми: Велодень в Миргороді (фоторепортаж)

Якщо ти людина активна, допитлива, то кожні вихідні повинні пройти якнайкраще і якнайкорисніше для здоров’я тілесного і духовного. Християнин недільний день завжди починає з ранкового богослужіння. Та як бути? Адже так хочеться поїхати відпочити… Для себе ми вихід знайшли – велосипедне паломництво!

Тож з 6 на 7 липня семеро велолюбителів з Миргорода, Опішні та Полтави вирушили в дорогу. Курс тримали на Мгарський Спасо-Преображенський  чоловічий монастир, що у м. Лубни. Виїхали з м. Миргорода о 16 годині. З декількома привалами  та двома годинами на колесах ми прибули до воріт монастиря.

Що може робити компанія молодих людей у ніч з 6 на 7 липня біля річки? Палити чи топити Купала? Пускати віночки по воді та чекати, коли їх знайде коханий? Дивитися, як ті віночки зачіпаються за найближчу корчагу? Слухати спів мавок? Шукати квітку рути?……  Можливо, але не для нас. Бо для нас то був переддень свята Різдва Іоанна Предтечі. Тому після 50-ти подоланих кілометрів шляху та вечірньої молитви ми, розмістившись на березі річки, приготувавши плов з грибами та поспілкувавшись біля багаття, лягли відпочивати. Зранку святкова монастирська служба у Мгарському Спасо-Преображенському чоловічому монастирі, монастирський квас, випічка і прохолодна річка Сула, така бажана у липневу спеку. Та вже треба збиратися й «крутити педалі» додому.

Дорогу назад ми обрали не найкоротшу, а найцікавішу. І не даремно, бо пригоди ще тільки починалися. Нас чекали круті підйоми, швидкі спуски, нелегкі  рішення: куди краще поїхати? Дивовижний  кар’єр, де ми вирішили скупатися, та мисливська база «Фауна» стали місцями, в які ми не планували заїжджати, але вони залишили  приємні спогади. Всього за два дні подолали 136 км.

Велопохід, як й інші види туризму, дає людині змогу відверто поговорити з собою, у чомусь собі зізнатися, краще вивчити себе. Коли «крутиш педалі» у невідомих тобі місцях у нелегких умовах, про втому навіть і не думаєш, а навпаки, відчуваєш величезну тягу до роздумів. В якийсь момент цієї поїздки я подумав: «У житті на людину чекають перешкоди, часом приходить страх перед ними і бажання знайти більш, як нам здається, «легший» шлях. Та ми не знаємо, що Господь посилає нам всі ці випробування для нашої ж користі. Якщо у тебе попереду гора, – знай, її можна подолати навіть у спеку. Тож візьмися за кермо велосипеда і починай «крутити», бо ні з чим не порівняти відчуття, коли настане час і ти будеш спускатися з цієї гірки вниз на швидкості не «крутячи педалі». Це захоплююче…

Андрій Цибульський, миргородська православна молодіжка

Поделиться в соц. сетях
0
Теги: